Гадаєте, фотографом може стати кожен, хто візьме у руки фотоапарат? Ну що, здавалося б, складного: натиснути кнопочку – і ось результат! Тим більше з приходом цифрового фото та різноманітних програм для його обробки це нібито не потребує багато розуму. А втім, із цього приводу можна посперечатися. Чому? А тому що справжні шедеври або дарує саме життя, або ж вони є результатом копіткої праці художника-мислителя. Фото професіонала зачасту можна відрізнити неозброєним оком. Навіть, якщо на ньому буде зображена звичайна електрична лампочка! Головне – це ідея! А ще – обробка і оформлення.
Фотограф Андрій Кілочек
У цьому жовтоводці можуть переконатися, завітавши на виставку робіт севастопольського фотохудожника Андрія Кілочек у міському історичному музеї.
Фотохудожник Андрій Кілочек виставляє свої роботи у нашому місті вже вдруге, відізвавшись на запрошення своїх жовтоводських друзів. Не зважаючи на досить молодий вік (Андрієві – 27 роки), подібних фотовиставок на його рахунку вже 13. Андрій з восьми років відвідував фотостудію, до якої привів його брат. Як виявилося – надовго: нині Андрій є викладачем цієї студії, хоча свого часу закінчував Університет ядерної енергії та промисловості. Андрій так захопився, що вже одинадцять років займається жанровим та постановочним фото. Зазвичай фотографи та художники з Криму захоплюються пейзажами, у Андрія ж вибір – люди.«Чому Жовті Води? Це не перше місто, яке подобається своєю тишею і, звичайно ж, людьми… У маленьких містах у людей зовсім інше світосприйняття і немає стереотипів, які часто заважають», – так скромно розпочав своє спілкування з відвідувачами виставки фотограф. Коли справа дійшла до інтерв’ю, то і відверто, і жартома Андрій сказав, що боїться журналістів. Проте, вже через кілька хвилин спілкування хвилювання зникло, і Андрій ще довго і з задоволенням відповідав на запитання.
— Люди – безкінечна тема. Мені завжди подобалась стара антологія фотографії.
— Як народжуються Ваші ідеї?
— Деякі – народжуються сьогодні, а назавтра вранці знаходять свою реалізацію на знімальному майданчику. Інші – «виносюються» півроку, а потім реалізуються за три хвилини зйомок. Це цікаво. Якщо результат зйомок співпадає з ідеєю, то це велика удача. Як народжуються ідеї, навіть не знаю… Звідкись беруться ці образи, не дають мені спокійно спати.
— Чи можете назвати свої улюблені роботи?
— Зазвичай, це останні дві: вони з’являються, а попередні уходять на задній план.
— Андрію, чи брали участь у конкурсах, маєте перемоги?
— О, в мене багато різних регалій.. Я їх загубив усі..
— Які перемоги для Вас найважливіші?
— Я вважаю, що персональна виставка набагато важливіша за будь-який конкурс. Конкурс і конкурс.. Моя думка не завжди співпадає з оцінками на конкурсах. А персональна фотовиставка дає реальний результат.
— Для Вас важливіша оцінка професіоналів чи звичайних глядачів?
— Глядачів. Але професіоналів я слухаю.
— Як Ви ставитеся до критики? Хтось взагалі критикує Ваші роботи?
— Рідко.. Рідко «по существу». Зовсім недавно я зіткнувся з доволі серйозною критикою, проте все це було правильно: все, що мені самому не подобається, помітили (посміхається). Критика необхідна. Як же тоді розвиватися?
Цікавим виявилося те, що всі фотографії є реальними – ніякого монтажу, тільки кадрування, – відзначив Андрій. Якщо уважно придивитися у фото і «включити» фантазію, то можна здогадатися, як відбувалася постановка. Справа ще й у тому, що фотограф має чотирьох асистентів, без допомоги яких втілити свої ідеї у життя було б просто нереально.
Звичайно ж, кожна робота має свою історію створення. Наприклад, для того, щоб з’явилась фотографія «Херувим», дівчині-моделі довелося 200 разів підстрибувати у пальто під час літньої спеки! Фотографу ж довелося з 200 обирати саме той кадр, що відповідав задумці. Робота «Я не с этой планеты» була використана для оформлення обкладинки диску севастопольської групи, з якою Андрія випадково звела доля. Навесні у групи «Сатисфакція» виходитиме новий альбом, а Андрій братиме участь у його дизайнерському оформленні. Деякі фотографії з’являються випадково, коли фотохудожнику вдається ухопити мить з самого життя, впіймати настрій, характер. Одна з них – це «Вечір». Є такі роботи, якими Андрій залишається незадоволеним, розуміє, що деякі можна було б допрацювати.
Щодо особистих уподобань, то Андрію подобається «русский интеллектуальный рок», на кшталт групи ДДТ. Він одружений. До речі, дружина також була присутня на виставці у Жовтих Водах, на деяких фотороботах відвідувачі могли побачити і її у якості моделі.
На відкритті виставки першого ж дня побувало чимало жовтоводців, які цікавляться мистецтвом і намагаються не пропускати подібні події у культурному житті міста – не так їх багато у нас трапляється…Відгуки від них та і самих жовтоводських фотографів-професіоналів і любителів – тільки позитивні. Одним словом, розповідати можна ще довго, але фотовиставка Андрія Кілочек – це той випадок, коли «краще один раз побачити, ніж сто разів почути».
Виставка ще працюватиме впродовж місяця. Вхід до музею коштує 2 грн.
Людмила Новошевська,
фото Артема Радченко
РИА «Имеется мнение»
