Ця стаття присвячена події, яка змінила багатьох людей,зокрема мене. Мова піде про Всеукраїнську дитячо-юнацьку військово-патріотичну гру «Сокіл»(Джура»). Це величезна подія в моєму житті, тому про неї хочеться говорити і говорити… Та, мабуть,не тільки мені. Це було настільки круто, що смак цих шести днів ми будемо відчувати ще дуже довго. У цьому я впевнена.
У голові відразу стільки думок, стільки спогадів, стільки емоцій, що не вистачає слів, щоб передати всі переживання і відчуття… Та я спробую. Але це було б нечесно висвітлити лише мій погляд на ці змагання,тому вашій увазі пропоную інтерв’ю срібних призерів другого обласного етапу Всеукраїнської дитячо-юнацької військово-патріотичної гри «Сокола»(Джури») – 2017 – рою «Нащадки козацької слави» м. Жовтих Вод.
Ж:Що вам найбільше запам’яталося?
Вадим: Усе життя згадуватиму,як ми після дощу варили куліш.
Настя: Ніколи не забуду наші нічні посиденьки, за якими ми пили чай та їли згущене молоко.
Дмитро: Беззаперечно, це був лазертаг.
Даша: Нічні чергування. Це було просто щось, особливо для тих,хто дуже любить спати. Тебе намагаються розбудити,а ти навіть не розумієш,що відбувається, а потім прокидаєшся, та все одно нічого не розумієш. На нічних чергуваннях я перетворювалася в зомбі.
Ж:Яке змагання було найважчим?
Настя: «Лава на лаву», бо ми дуже боялися за наших хлопців. Страшенно за них переживали.
Руслан: Мабуть, це була туристична смуга перешкод. Її пройти неважко, але важко пройти її без штрафів.
Даша: А для мене таким змаганням була «Ватра». Вона була для мене морально найважчим конкурсом, адже це те,що я вмію і люблю робити. І я дуже боялася зробити щось не так.
Ж:Чого вас навчила ця гра?
А ось на це питання весь рій дав однакову відповідь,що мене приємно здивувало.
Рій: Працювати командою. Це вміння дуже важливе. Без нього не обійтися.
Ж:Чи хвилювалися ви?
Настя: О,так. Дуже. Ми дуже боялися підвести нашу школу та рідне місто, адже від «Перспективи» очікували багато. А не виправдати очікування всі тих, хто вірив у нас, – це було б просто жахливо.
Ж:Чи хотіли ви б поїхати знову? Чому?
Женя: Звісно. Це дуже класно, ця гра здружує. Вона пробуджує азарт і патріотизм у кожному з нас.
Сергій:Так, бо ця гра дає величезний досвід і багаж знань,які обов’язково знадобляться у житті.
Ж:Чи ваші очікування від цих змагань справдилися?
Настя: Я думала , що мені не сподобається, що у мене нічого не вийде! Але коли ми пройшли всі випробування, та прийшов час повертатися додому, я зрозуміла, що це найкращі шість днів у моєму житті , які я не забуду ніколи!
Даша:Я не думала,що це буде настільки круто. Це начебто хтось взяв тебе і переніс у зовсім іншу реальність. Я вийшла за межі своєї зони комфорту – я відчула всю силу життєвого вихору і зрозуміла,що потрібно виходити за кордони звичного і буденного.
Руслан: О,так! Я був упевнений, що це буде незабутньо. І я не помилився.
Вадим: Думав,що це будуть звичайні змагання. А це була маленька проекція нашого майбутнього життя.
Ж:Який момент з цих шість днів вам хотілося б пережити знову?
Дмитро: Буду лаконічним: військо-прикладні змагання.
Настя: «Ватра»! Ці емоції…Аааа. Неможливо передати словами. Саме після «Ватри» у нас з’явився командний дух та жага до перемоги !
Даша: Усі шість днів. Кожен день був особливим. Деякі дні були більш вдалими , а деякі – менш. Але це все потрібно пережити, адже всі хвилювання, маленькі сварки через дрібниці, програші, недосипання, радощі й сум – усе це вело нас до почесного другого місця. А момент нагородження – це просто щось неземне!
Джура Фоменко Дар’я.
Related Images:
